УДК ББК У Редакційна колегія Токовенко Олександр Сергійович д філос н проф декан факультету суспільних наук і міжнародних відносин Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Сергєєв Вячеслав Сергійович д політ н доц завідувач кафедри міжнародних відносин Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Касьянов Георгій Володимирович д і н проф зав відділу новітньої історії та політики Інституту історії України НАН України Пометун Олена Іванівна д пед н проф член кореспондент НАПН України головний науковий співробітник відділу суспільствознавчої освіти Інституту педагогіки НАПН України Хамітов Назіп Віленович д філос н проф провідний науковий співробітник відділу філософської антропології Інституту філософії ім Г С Сковороди НАН України Крилова Світлана Анатоліївна д філос н проф завідувач кафедри філософської антропології Національного педагогічного університету імені М П Драгоманова Висоцький Олександр Юрійович д політ н проф професор кафедри міжнародних відносин Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Кривошеїн Віталій Володимирович д політ н проф завідувач кафедри соціології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Третяк Олексій Анатолійович д політ н доц завідувач кафедри політології Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Вершина Вікторія Анатоліївна к філос н доц доцент кафедри філософії заступник декана факультету суспільних наук і міжнародних відносин з наукової роботи Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Перфільєва Анастасія Олександрівна к політ н доц доцент кафедри міжнародних відносин Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Грачевська Таміла Олександрівна к і н доц доцент кафедри міжнародних відносин Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара Двуреченська Олександра Сергіївна к і н доц доцент кафедри міжнародних відносин Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара У 45 Україна в гуманітарних і соціально-економічних вимірах. Матеріали всеукраїнської наукової конференції. 29-30 квітня 2016 р., м.Дніпропетровськ. Частина ІІ. / Наук. ред. О.Ю.Висоцький. – Дніпропетровськ: Роял Принт, 2016. – 326 с. У збірник вміщено матеріали всеукраїнської наукової конференції «Україна в гуманітарних і соціально економічних вимірах що присвячені осмисленню проблем сучасної Україні в соціальному політичному історичному філософському культурологічному філологічному правовому економічному педагогічному та інших дискурсах визначенню дієвих заходів та оптимальних шляхів подолання негативних та кризових явищ у різноманітних сферах української дійсності Рекомендовано для студентів аспірантів і викладачів вищих навчальних закладів науковців Колектив авторів ДНУ ім Олеся Гончара терв ю в меншій ступені були представлені документальні фільми та тематичні програми Популяризації України за кордоном сприяла також спонсорська підтримка різноманітних міжнародних заходів До недоліків роботи можна віднести об межене фінансування та обережне ставлення до висвітлення сюжетів про І Коло мойського Закриття телевізійної версії відбулося квітня р проте канал доступний в Інтернет мережі Державна та приватна діяльність спрямована на розвиток українських іномов них каналів безумовно сприятиме захисту Україною свого інформаційного суве ренітету Однак у майбутньому варто враховувати вади існуючої практики роботи українських іномовних каналів відсутність ґрунтовної довготривалої інфор маційної стратегії вузька мовна база географічна обмеженість не завжди якісний інформаційний продукт низька увага до специфіки аудиторії на яку спрямову ються програми неузгодженість дій державного і приватного сектора тощо Вели ке значення для розвитку іномовних українських каналів мало б не лише усунення означених недоліків але і позитивні результати внутрішніх реформ в Україні оскільки це створює базу для поширення позитивної та актуальної для закордон ної громадськості інформації про Україну Ефективна реакція на інформаційні загрози неможлива без надання світової спільноти інформації про події в Україні та роз яснення української позиції Існування іномовних каналів дозволить реалізувати це завдання Крім того своєчасне та постійне поширення об єктивної інформації про Україну сприятиме формуванню позитивного образу України на міжнародній арені Список використаних джерел Перший Електронний ресурс Режим доступу екрану Електронний ресурс Режим доступу Заголовок з екрану Електронний ресурс Заголовок з екрану Генпродюсер гает продвигаться Електронний ресурс Заголовок з Режим доступу Название нам помо Режим доступу Заголовок з екрану Закон України Про систему іномовлення України Електронний ресурс Режим доступу Заголовок з екрану Конах В К Еволюція іномовлення в іноземних державах досвід для України Аналітична записка Елек тронний ресурс Режим доступу Заголовок з екрану О канале Електронний ресурс Режим доступу Заголовок з екрану О. Ю. Висоцький ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН Технологізація усіх сфер життя суспільства, яка осмислювалась ще з середини ХХ століття блискучими соціальними та політичними мислителями (Д.Белл [1], М.Горкгаймер, Т.В.Адорно [11], Дж.П.Грант [3], Ж.Еллюль [15], Г.М.Маклюен [5;6], Г.Маркузе [7,с.208], К.Поппер [8,с.54], Е.Тофлер [10,с.9]) та продовжує бути предметом невпинних роздумів сучасних авторів, по-новому ставить проблему сучасних міжнародних відносин, з одного боку, як проблему управління світовими процесами, та, по-друге, як питання ефективної реалізації своїх інтересів суб’єктами міжнародних відносин. Розв’язання цієї проблеми можливо, на нашу думку, через осмислення світової політики як взаємодії та суперництва технологій у боротьбі за реалізацію вирішального впливу на прийняття та реалізацію рішень глобального значення, що, з одного боку, дає можливість міжнародним суб’єктам зменшити ступінь випадковості та невпевненості у своїх діях і заходах та, тим самим, досягати більшої ефективності та результативності у втіленні власних міжнародних проектів, а з іншого боку 8 – орієнтує світове громадянське суспільство на «демістифікований», раціоналізований погляд на світову політику, а відтак – надає більше можливостей для «слабких» держав відстоювати свої національні інтереси на міжнародній арені. Все це обумовлює актуальність осмислення технологічного підходу як методологічного інструментарію у дослідженні міжнародних відносин. Виходячи з цього, мета доповіді – розкрити евристичні можливості та переваги технологічного підходу в осмисленні проблеми управління міжнародними відносинами. Д.Най у книзі «Технологія має значення: питання, з якими жити» стверджував, що «технологія має значення, тому що невіддільна від існування людини» [18,p.IX]. Відмічаючи тенденцію технологізації усіх сфер суспільства, Г.Маркузе ще у минулому столітті зазначив: «Сьогодні панування увічнює й розширює себе не тільки за допомогою технології, але саме як технологія» [7,с.208]. В умовах технологізації усіх сфер суспільства технологічний підхід у соціальних науках, на нашу думку, є більш виправданим, ніж різного роду дескриптивні чи нормативні підходи з огляду на сучасні вимоги до наукового знання та ролі науки, яка, за словами Д.Белла, «стала основною виробничою силою сучасного суспільства» [1,c.342]. Дескриптивні та нормативні аналітичні моделі не орієнтують у такій мірі дослідження на практичні результати щодо перетворення суспільно-політичної реальності як технологічний підхід. Як зазначає Дж.П.Грант, ««технологія» не стільки машини й інструменти, скільки те уявлення про світ, яке керує нашим сприйняттям усього існуючого»… «сучасна технологія не просто розширення можливостей людини за рахунок могутності розвинутої науки, але істотно нове уявлення про те, що таке «пізнавати» і що таке «робити» в умовах, коли те та інше змінилось у процесі взаємопроникнення» [3,с.154-155]. На наше переконання, прогрес у оптимізації міжнародних відносин залежить від наукового знання, що дозволяє осягнути та удосконалити технологічний інструментарій забезпечення стабільного і невпинного глобального розвитку та підвищення якості життя в усіх частинах світу. Як стверджує Ф.Джордж, «еволюція політичної картини залежить у кінцевому рахунку від технологічної зміни» [4,с.364]. Вивчення міжнародних відносин у технологічному вимірі спрямоване на те, щоб здебільшого неявні та приховані технології глобального управління були не стільки інструментом відсторонення більшості країн від прийняття важливих рішень світового значення, а стали б ефективним засобом, який працює на підвищення безпримусової згоди, справедливості, відповідальності, свободи та солідарності на міжнародній арені. У дусі І.Канта та Ю.Габермаса, можна стверджувати, що, лише ставши предметом публічного обговорення, технології глобального управління можуть перетворитись з інструменту прихованого примушення на засіб звільнення та реалізації колективної волі світового співтовариства. Усе це обумовлює неабияку значущість вивчення проблеми регулювання міжнародних відносин у технологічному вимірі, що, у свою чергу, можливо у повній мірі лише завдяки технологічному підходу. Для з’ясування сутності технологічного підходу спочатку слід визначити, що розуміється під поняттям «технологія». Відповідно до тлумачних словників, слово «технологія» означає: 1) сукупність знань, відомостей про послідовність окремих виробничих операцій у процесі виробництва чого-небудь; 2) сукупність способів обробки чи переробки інформації, матеріалів, виготовлення виробів, проведення різних виробничих операцій, надання послуг. Один з авторів «The World Book Encyclopedia» Д.Бівер стверджував, що термін «технологія» відноситься «до усіх способів, якими люди використовують їхні винаходи та відкриття, щоб задовольнити потреби та бажання» [12,р.76]. За словами Д.Белла, «технологія є інструментальним способом раціональної 9 дії» і як така дає можливість замінити інтуїтивні судження алгоритмами, тобто чіткими правилами прийняття рішень [1,с.332]. Як вважає один з авторів «Нової філософської енциклопедії» В.М.Разін, «усвідомлення технології як специфічного феномена складається наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Проте ретроспективно про технологію та технологічні революції можна говорити ледве не з неоліту» [9]. Як свідчить аналіз сучасної наукової літератури, термін «технологія» використовується для характеристики способів виробництва навіть з доби палеоліту. Ж.Еллюль наполягає, що технологія була специфічна для західної цивілізації вже з XVIII ст. [15,р.79]. Етимологічно слово «технологія» сягає грецького «τέχνη» – мистецтво, майстерність, вміння. У науковий обіг термін «технологія» впровадив Й.Бекман, яким назвав навчальну дисципліну, що викладав з 1772 р. у Геттінгенському університеті. На його думку, яку він навів у своєму творі «Вступ до технології» (1777 р.), технологія має методично пояснювати усі види праці з їх причинами та наслідками [19]. Під технологією поступово стали розуміти складну реальність, яка в функціональному відношенні забезпечує ті чи інші цивілізаційні завоювання (тобто виступає механізмом новацій і розвитку), а, по суті, є сферою цілеспрямованих зусиль (політики, управління, модернізації, інтелектуального і ресурсного забезпечення і т. ін.), проте істотно детермінованих низкою соціокультурних чинників [9]. A.Брігл, K.Мітчем та M.Райдер вважають, що технологія може бути визначена як створення й використання артефактів та може виступати як об’єкт, як знання, як діяльність та як інтенціональність (спрямованість) [13]. Ж.Еллюль у своїй книзі «Технологічна система» вказував, що «технологія як поняття дозволяє нам зрозуміти низку явищ, які залишаються невидимими навіть там, де технології відчутно виявляються» [15,р.23]. Для нього важливішою особливістю технології є її ефективність, а сама технологія – це «ансамбль абсолютно найбільш ефективних засобів у даний момент часу» [15,р.26]. «Скрізь, де має місце дослідження та застосування нових методів за критерієм ефективності, можна говорити про наявність технології» [15,р.26], – зазначає Ж.Еллюль. З точки зору французького мислителя, технологія є автономним, системним, інклюзивним та тотальним явищем. Вона дедалі більше стає універсальним посередником між людиною та її природним, технічним і навіть соціальним середовищем, дозволяючи їй робити те, чого вона не могла би досягти власними засобами [15,р.34]. Усе, навіть міжособистісні відносини, педагогіка, політика, комунікація, за Ж.Еллюлем, відповідно до прагнення людини діяти ефективно щодо реалізації власних бажань, має бути пояснене та перетворене у застосовні технологічні схеми [15,р.35]. Без інформаційних та технологій психологічного контролю, які використовуються для формування громадської думки, згідно з Ж.Еллюлем, не можуть обійтися навіть демократичні держави та самі громадяни, які бажають, щоб їхній політичний вибір полегшила пропаганда [15,р.58-59]. На думку французького мислителя, в умовах, коли приймаються рішення та здійснюється влада людьми як операторами технологій, «людина все ще цілком здатна вибирати, вирішувати, змінювати, спрямовувати… Але завжди в межах технологічної структури та через удосконалення технології» [15,р.325]. Отже, за Ж.Еллюлем, свобода людини залежить від осмислення, використання та удосконалення технологій. Слід зауважити, що серед багатьох дослідників є досить поширеною тенденція широкого розуміння технології. Так, відомий американський політичний діяч, лауреат Нобелівської премії миру А.Гор включає до змісту поняття «технологія», крім знарядь праці та приладів, «також системи і методи організації, які збільшують наші можливості нав’язувати свою волю світу. Будь-який набір процесів, що сприяють розширенню наших можливостей чи полегшують виконання певних за10 вдань, можна вважати технологією. Навіть нові системи мислення, подібно до ринкової економіки чи демократії, можуть розумітись як засіб досягнення певних результатів» [2,с.569]. Згідно з Дж.Басел, технологія може розумітись «як техніки для створення та виконання речей» [14,р.953]. Р.К.Гоель стверджує, що «технологія належить до основної методології виробництва, завдяки якій вкладення чи ресурси конвертуються у випуск (товарів та послуг)» [17,р.302]. З наведеного випливає, що технологія є системою засобів, методів, дій, принципів та правил їхнього застосування у відповідному середовищі, що полегшує процес досягнення намічених цілей, забезпечуючи його ефективність та результативність. При цьому, під ефективністю слід розуміти співвідношення досягнутих результатів до використаних ресурсів, під результативністю – співвідношення запланованої діяльності до отриманих результатів. Правила та принципи складають необхідні умови ефективності застосування засобів, методів та дій у відповідному середовищі їх застосування. До таких правил та принципів у випадку технологій, що застосовуються на міжнародній арені, можна віднести врахування особливостей та закономірностей функціонування та поведінку об’єктів технологічного впливу – держав, міжнародних інститутів, політичних лідерів та світове громадянське суспільство в цілому. Також до таких принципів та правил відноситься врахування таких чинників, як історичний, соціальний, економічний, правовий, політико-культурний, цивілізаційний контексти, психологічні, національні, культурні особливості держав, їх комунікативні, організаційні, фінансові, правові та інші можливості щодо здійснення зовнішньої політики. Деякі вчені до головних правил та принципів застосування засобів, методів, дій у межах технологій відносять послідовність. У певних випадках застосування технологій послідовність дій є виправданою, тобто є правилом, оскільки незавершеність однієї дії чи заходу не дозволяє досить ефективно здійснити наступні. Але ця послідовність не завжди є правилом, оскільки не у всіх випадках необхідна жорстка послідовність дій для ефективності технологій. Виокремлення технологій регулювання міжнародних відносин та їх удосконалення є одним із головних результатів застосування технологічного підходу до дослідження процесів та явищ на міжнародній арені. У свою чергу, технологічний підхід до дослідження планетарної реальності дозволяє виділити та вивчити технології міжнародного регулювання. Технологічний підхід сягає творчої спадщини Н.Макіавеллі. Початок застосування технологічного підходу до осмислення політичного процесу у сучасних наукових працях деякі вчені (наприклад, Г.Юла) пов’язують з ім’ям американського теоретика біхевіоризму Б.Ф.Скінером. Так, Г.Юла стверджує, що вираз Б.Ф.Скінера «Усі люди контролюють та є підконтрольними. Питання політичного управління у найбільш широкому сенсі полягає не в тому, як має бути захищена свобода, а які види контролю та з якими цілями мають використовуватись» [20,р.131] – є виразом технологічного підходу до політики [16,р.29]. Звісно ж, технологічний підхід є більш широким та багатовимірним, ніж дослідження видів контролю, що використовуються у світовій політиці. Перші приклади застосування технологічного підходу до міжнародних відносин слід пов’язувати з роботами Г.Д.Ласвелла: «Пропагандистська техніка у Світовій війні» (1927 р.), «Теорія політичної пропаганди» (1927 р.), «Особа: суб’єкт та об’єкт пропаганди» (1927 р.). Якщо перефразувати О.Конта, то можна сказати, що технології – це такі уявлення, які настанову на «знання» опосередковують настановою на «дію». Відзначаючи евристичні переваги технологічного підходу до осмислення міжнародних відносин, насамперед, слід наголосити на його важливості та значущості з огляду на практичне застосування в світовому процесі тих наукових результатів, 11 які були отримані в межах інших підходів до аналізу міжнародних відносин. Так, у зв’язку з цим можна стверджувати, що порівняно з рештою підходів до міжнародних відносин, технологічний підхід відрізняється більшою мірою комплексності, синтетичності та, одночасно, практично-перетворювальною спрямованістю щодо планетарної реальності. В межах технологічного підходу усі можливі закономірності, які були виявлені щодо функціонування світового співтовариства в межах інших підходів, можуть виступати як правила проектування та здійснення технологій суб’єктами міжнародних відносин. Процес реалізації технологій управління світовими процесами, завдяки напрацюванням у межах системного підходу, може розглядатись як система з певною структурно-функціональною визначеністю, ефективність якої багато в чому обумовлюється здатністю відповідати на вимоги та виклики середовища. Враховуючи важливість технологічного підходу в міжнародно-політичному плані, слід зауважити, що він дозволяє перевести в площину практичної активності теоретичне науково-політичне знання щодо планетарних процесів, тим самим створюючи можливість для використання усього розмаїття знань міжнародними суб’єктами для відстоювання своїх інтересів на міжнародній арені. Однією із головних переваг технологічного підходу є те, що він дозволяє розглядати проблему міжнародних відносин у технологічному вимірі, тобто як результат зіткнення та взаємодії різноманітних практик, які застосовуються суб’єктами міжнародних відносин у прагненні (або з врахуванням необхідності) забезпечення власних інтересів Висновки. Технології управління світовими процесами є найважливішими інструментами сталого розвитку сучасного глобального суспільства. Технології виступають найважливішим засобом раціоналізації й оптимізації міжнародних відносин. Вони можуть розглядатись у чотирьох аспектах: 1) як міжнародні інститути (найбільш раціональні форми організації спільної діяльності держав на міжнародній арені); 2) як міжнародні процеси (цілеспрямовані зміни світових явищ у просторі та часі); 3) як світо-перетворююча діяльність (перетворення структури відносин між суб’єктами міжнародних відносин); 4) як інструментально-стратегічні системи (цілісні інструментальні структурно-функціональні утворення). Список використаних джерел 1.Белл Д. Социальные рамки информационного общества [Текст] / Д.Белл // Новая технократическая волна на Западе. – М.: Прогресс, 1986. – С. 330-342. 2.Гор А. Земля на чаше весов. В поисках новой общей цели [Текст] / А.Гор // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология / Под редакцией В. Л. Иноземцева. – М.: Academia, 1999. – С. 557-572. 3.Грант Дж.П. Философия, культура, технология: перспективы на будущее [Текст] / Дж.П.Грант // Новая технократическая волна на Западе. – М.: Прогресс, 1986. – С. 153-162. 4.Джордж Ф. После 1984. Перспективы лучшего мира [Текст] / Ф.Джордж // Новая технократическая волна на Западе. – М.: Прогресс, 1986. – С. 356-370. 5.Маклюэн Г.M. Понимание Медиа: Внешние расширения человека [Текст] / Г.М.Маклюэн; пер. с англ. В.Николаева; закл. ст. М.Вавилова. – М.; Жуковский: «КАНОН-пресс-Ц», «Кучково поле», 2003. – 464 с. 6.Мак-Люэн М. Галактика Гутенберга: сотворение человека печатной культуры [Текст] / М.Мак-Люэн; пер. с англ. А.Юдина. – К.: НикаЦентр, 2003. – 432 с. 7.Маркузе Г. Одномерный человек [Текст] / Г.Маркузе. – М.: «REFL-book», 1994. – 368 с. 8.Поппер К. Открытое общество и его враги [Текст]: в 2 т. / К.Поппер. – Т.1. – М.: Феникс, «Культурная инициатива», 1992. – 448 с. 9.Разин В.М. Технология [Текст] / В.М.Разин // Новая философская энциклопедия. – В 4-х тт. – Т.4. – М.: Мысль, 2000. – С.65. 10.Тоффлер Э. Третья волна [Текст] / Э.Тоффлер; пер. с англ.; предислов. П.Гуревича. – М. : «Изд-во АСТ», 1999. – 784 с. 11.Хоркхаймер М. Диалектика просвещения. Философские фрагменты [Текст] / М.Хоркхаймер, Т.В.Адорно; пер. с нем. М.Кузнецова. – М. – СПб.: «Медиум»– »Ювента», 1997. – 310 с. 12.Beaver D. Technology [Text] / D.Beaver // The World Book Encyc?opedia: in 22 volums.– Vol. 19. – Chicago, London, Sydney, Toronto: World Book, Inc., a Scott Fetzer 12 company, 1994. – P. 76-82. 13.Briggle A. Technology: Overview [Text] / A.Briggle, C.Mitcham, M.Ryder // Encyclopedia of science, technology, and ethics: in 4 volums. – Vol.4 / ed. C.Mitcham. – Detroit, MI: Macmillan Reference USA, 2005. – P. 1908-1912. 14.Bussell J. Technology [Text] / J.Bussell // Encyclopedia of governance: in 2 volums. – Vol.2 / M.Bevir, ed. – Thousand Oaks: Sage Publications, 2007. – Р. 953-956. 15.Ellul J. The Technological System [Text] / J.Ellul /Trans. from the French by J.Neugroschel. – New York: The Continuum Publishing Corporation, 1980. – 331 p. 16.Eulau H. Technology and civility: the skill revolution in politics [Text] / H.Eulau. – Stanford, Calif.: Hoover Institution Press, 1977. – XIV, 111 p. 17.Goel R.K. Technology [Text] / R.K.Goel // International Encyclopedia of the Social Sciences: in 9 volums. – Vol.8 / W.A.Darity, Jr., ed. and chief; 2nd ed. – Detroit: Macmillan Reference USA, 2008. – Р. 302-305. 18.Nye D.E. Technology matters: questions to live with [Text] / David E. Nye. – Сambridge, Mass.: MIT Press, 2006. – ХІV, 282 p. 19.Salomon J. What is technology? The Issue of its origins and definitions [Text] / J.Salomon // History of Technologgy: An International Journal. – 1984. – Vol.1. – Issue 2. – P. 113-156. 20.Skinner B.F. Some Issues Concerning the Control of Human Behavior [Text] / B.F.Skinner // The Technological Threat / ed.J.D.Douglas. – Englewood Cliffs, New York: Prentice-Hall, 1971. – P. 122-134. П Г Петров МІЖНАРОДНИЙ ІМІДЖ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ Міжнародний імідж держави демонструє її політичний економічний рівень ро звитку імідж виступає показником авторитетності дій держави на світовій арені визначає її місце у світовій спільності З часів становлення незалежності імідж України не був досить позитивним та здебільшого характеризувався негативно В очах світового загалу Україна отримала образ країни з багатою природно ресурсною базою з вагомим людським потенціалом проте нездатною правильно використати наявні переваги потенціал Обраний Україною курс до побудови вільного демократичного рівного суспі льства ринкової економіки підвищенню соціальних стандартів не знаходить сво го відображення у реальних заходів Якщо навіть відбувається прийняття відпові дної законодавчої бази наприклад з питання покращення інвестиційного клімату держави вона не находить свого реального законного здійснення Саме відсут ність реалізації та дотримання чинного законодавства першочергово впливає на негативність міжнародного іміджу України Безперечно вагомим мінусом для України є те що весь період незалежності урядом держави не було сформовано цілісної всеохоплюючої іміджевої стратегії України Тобто чітко прописаного плану дій котрий був би поправлений на фор мування міжнародного іміджу держави використовуючи існуючі здобуток та по тенціал демонструючи та просуваючи їх до світової спільноти Сучасний міжнародний імідж України під впливом подій рр отри мав як негативне так і позитивне забарвлення Події Євромайдану дозволили світовому загону чітко розрізняти встановляти відмінність між українською владою та українцями До подій Майдану світові за соби інформації зауважували що Україна не підтримує європейські цінності та шлях євроінтеграції Майдан продемонстрував українці готові боротися за побу дову держави на основі західних принципів демократії та рівності Відсутність в Україні дієвої інформаційної політики низький рівень розвитку українських засобів масової інформації посприяло до того що європейська спіль нота не чітко розуміла ситуацію на півночі і сході України в перші дні військової агресії Саме через незрозумілість ситуації невисвітленість подій не дозволила чіт ко сформулювати бачення проблеми та відповідно реагувати Відсутність розви